Коли ми вирішуємо жити разом і все складається якнайкраще, ми не задумуємося і не прораховуємо, що тягне за собою подружнє життя і що дає нам спільне проживання. Коли ж ми стикаємося з драмою, коли стосунки розпадаються через те, що один з партнерів помирає або йде з життя, а ви і ваші діти були на його утриманні і, крім того, партнер ще не був розлучений, коли ви вирішили жити разом, тоді виникають проблеми з реалізацією ваших прав. Тому подумайте заздалегідь.
Шлюб і цивільне партнерство проти співжиття
За інших рівних умов, якщо ви перебуваєте або перебували у шлюбі чи цивільному партнерстві, ви маєте право звернутися до суду з проханням про утримання від вашого чоловіка/дружини/цивільного партнера для покриття ваших власних витрат. Якщо ви проживаєте з кимось спільно – ви не маєте такого права, якщо тільки ви не відповідаєте критеріям прийнятності для Схеми відшкодування збитків для пар, які проживають спільно.
Основні умови: ваш партнер не перебував у шлюбі під час проживання з вами, ваше спільне проживання повинно тривати щонайменше 5 років або 2 роки, якщо у вас є спільні діти. Ви також повинні довести, що були або є фінансово залежними від свого партнера. Після цього ви можете вимагати утримання протягом 2 років після закінчення стосунків, якщо ви не вступили в нові стосунки, або протягом 6 місяців, якщо ваш партнер помер.
Діти
Подружжя та цивільні партнери за законом зобов’язані утримувати своїх дітей, виходячи зі своїх доходів. Зобов’язання по утриманню після судового розлучення, розлучення або розірвання стосунків визначаються судом.
Якщо ви народили дитину поза шлюбом і не можете домовитися зі своїм партнером про утримання, ви можете звернутися до суду із заявою, щоб зобов’язати другого з батьків платити аліменти. У більшості випадків таку заяву подає той з батьків, хто має першочергове право опіки над дитиною.
Якщо суд встановить, що один з батьків дитини не надає утримання дитині, він може зобов’язати цього батька здійснювати регулярні виплати на утримання дитини або зобов’язати його виплатити одноразову суму.
Відповідно до Закону „Про сімейне право (утримання подружжя та дітей)” 1976 року та наступних змін, внесених до нього Законом „Про дітей та сімейні відносини” 2015 року, той з батьків, хто проживає разом і має постійну опіку над спільною дитиною, несе фінансову відповідальність перед дитиною. Це положення дозволяє суду зобов’язати співмешканця сплачувати аліменти на утримання дитини віком до 18 років, яка перебуває на утриманні іншого з батьків, або коли дитина старша 18 років і молодша 23 років, але все ще навчається за денною формою навчання або страждає на психічні чи фізичні вади настільки, що не в змозі утримувати себе самостійно.
Приймаючи рішення про видачу наказу про стягнення аліментів, суд бере до уваги дохід, працездатність, майно та інші фінансові ресурси обох сторін, а також те, чи має одна зі сторін інші фінансові зобов’язання, такі як аліменти на утримання подружжя або інших дітей, які перебувають на утриманні.
Діти батьків, які не перебувають у шлюбі, можуть пройти тест на встановлення батьківства, щоб отримати право на утримання або спадщину. Це не обов’язково, якщо батько визнає батьківство або записаний як батько дитини у свідоцтві про народження.
Соціальна допомога та податкова знижка
Одинокі батьки мають право претендувати на соціальну допомогу, наприклад, на виплату допомоги неповній сім’ї для батьків, які виховують дитину без підтримки партнера, на пенсію по втраті годувальника, яка виплачується на основі внесків PRSI – пенсію вдови, вдівця або цивільного партнера, який пережив чоловіка (дружину), а також на податкову знижку для одиноких батьків: Кредит на догляд за дитиною для одиноких осіб.
Усі права (включаючи автора та видавця) захищено. Подальше поширення статей заборонено.